Зміст

• Характеристика ситуативного лідерства
• Позитивні аспекти ситуативного лідерства
• Недоліки ситуативного лідерства
• Сучасна теорія лідерства

Ситуаційна теорія лідерства спонукає лідерів адаптувати свій стиль керівництва на основі складності завдання та зрілості члена команди. Відносини відіграють ключову роль. У ситуативній моделі лідерства Герсі-Бланшарда "зрілість" відноситься до психологічної та професійної зрілості з припущенням, що рівень майстерності на роботі відповідає психологічній зрілості. Цей принцип породив деякі дискусії щодо плюсів і мінусів ситуативного лідерства.

Характеристика ситуативного лідерства

Герсі та Бланшар захищають чотири стилі керівництва: визначення / керівництво, переконання / керівництво, участь / керівництво та делегування / спостереження. Ці стилі представляють зниження рівня командування лідером та збільшення зосередженості на відносинах лідер-підлеглий. Процес починається з цілковитого спрямування фокусу на дію підготовки, потім керівництва, спільного прийняття рішень і дозволяючи підлеглим створювати рішення проблем, визначених керівником. Керівники переходять від одного стилю до іншого на основі ситуації, завдання та зрілості підлеглого.

Позитивні аспекти ситуативного лідерства

Перевагою ситуативного лідерства є простота використання та простота. Цей метод визнає необхідність гнучкості керівництва та важливість працівників як визначальний фактор поведінки керівника. Він також має інтуїтивну привабливість.

Недоліки ситуативного лідерства

На ситуативну модель лідерства впливає американська культура, яка нехтує тим, як інші культури спілкуються, і визначає пріоритети цінностей, таких як індивідуалізм та сім'я. Ця модель може також ігнорувати відмінності між менеджерами-жінками, які зазвичай мають привітний стиль, та менеджерами-чоловіками, які покладаються на стиль управління, орієнтований на завдання. Ситуаційне керівництво може змусити лідерів переключити свою увагу з довгострокових стратегій, символів, структури чи політики. Критики ситуативного лідерства вказують на труднощі у визначенні та кількісному визначенні зрілості, хто повинен її оцінювати, та тенденцію припускати, що професійна зрілість відповідає емоційній зрілості. Герсі та Бланшар визначають професійну зрілість як "здатність нести відповідальність", але вони не надають правдоподібних джерел, що підтверджують це визначення. Ця модель фокусується на зрілості співробітників як на ключовому факторі, що визначає спрямованість керівника на завдання, що виходять за межі відносин. Ця перспектива суперечить іншим моделям лідерства, які включають численні ситуативні фактори як детермінанти різної поведінки лідера, такі як підтримка та керівництво, участь та орієнтація на результати співробітників. В інших моделях ситуативні фактори включають відносини між керівниками та їх підлеглими, вплив позиції та структуру завдання. Модель Герсі-Бланшарда також ігнорує міжособистісні стосунки в робочих групах, які можуть мати негативний вплив на результати діяльності.

Сучасна теорія лідерства

У глобалізованому світі, де темпи змін зростають, моделі лідерства продовжують розвиватися у напрямку стилів команд, розширення можливостей співробітників та постійного навчання. Відносини між керівниками та працівниками продовжують відігравати значну роль у ефективності та результатах проведеної роботи. Окрім стосунків, завдань та результатів, іншими факторами, такими як відповідальне та етичне здійснення влади, стали теми дискусій щодо ефективного керівництва.